НА́ФТА, и, ж.

1. Мінеральна рідка масляниста горюча речовина, темно-бурого або чорного кольору, що залягає в надрах землі й уживається як паливо, а також як сировина для одержання ряду цінних продуктів (гасу, бензину і т. ін.). Борислав — це село в Галичині, де добувають нафту (Коцюб., III, 1956, 38); Йдуть комбайни із Ростова, Нафта пливе із Баку (Воскр., Взагалі.., 1948, 6); Нафта утворилася від розкладу в надрах землі решток живих істот, що населяли давні моря (Хімія, 9, 1956, 125).

2. діал. Гас. Її лютило те, що нафта вийде сьогодні-завтра, а тоді світи очима (Март., Тв., 1954, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 224.