НАУКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до нау́ка 1, 2. В приміщенні монастирської трапезної було відкрито генетичну лабораторію Мічуріна, а рядом у саду — велику виставку його наукових досягнень (Довж., I, 1958, 464); Науковий центр; // Стос. до науки, власт. їй. Розмова йшла більш вчена, наукова (Н.-Лев., II, 1956, 407); Оперуючи науковою термінологією, він [рецензент] твердив, що лісосмуги нераціонально займають частину посівних площ (Жур., Звич. турботи, 1960, 11); Наукова робота; // Який займається розробкою питань науки. Євгенія Григорівна працювала науковим співробітником в інституті генетики (Донч., V, 1957, 237); Науковий заклад; Наукова експедиція.

∆ Науко́вий комуні́зм див. комуні́зм.

2. Який базується на принципах науки, ..для всякої політичної діяльності потрібна найсерйозніша наукова підготовка.. (Ленін, 8, 1970, 330).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 223.