НАТО́ЧУВАТИ1, ую, уєш, недок., НАТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех.
1. Те саме, що дото́чувати11. Коропов обіцяв підсобити Дзюбі, кидався з бригади в бригаду, і кругом, як у тій примовці, — що зверху собі ввірву, то знизу наточу (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 135).
2. Точачи, робити що-небудь гострим. Доря візьме тихенько ножа, наточить… (Коцюб., II, 1955, 381); І шелестіли сумно маки, й синіли квіти на межі: — Вже наточили гайдамаки на тебе куплені ножі (Сос., II, 1958, 383).
3. Гризучи, виїдаючи, подрібнювати певну кількість чого-небудь.
НАТО́ЧУВАТИ2, ую, уєш, недок., НАТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех. Цідячи, наливати яку-небудь кількість чогось. — Чую — посудом цокотить [Параска], воду з самовара наточує (Мирний, IV, 1955, 355); Вона стояла віддалік коло крана за буфетом і наточувала пиво (Тудор, Вибр., 1949, 307); — А побіжи лишень, стара, та наточи з барильця горілки (Н.-Лев., IV, 1956, 195); Вона наточила повну миску води і поставила її на огонь (Смолич, І, 1947, 267); *Образно. О, скільки крові наточили в Дніпро пістолі і клинки!.. (Сос., І, 1957, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 216.