НАСУ́ПЛЕНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до насу́плений. Романова насупленість та мовчання дуже не подобались Соломії (Н.-Лев., VI, 1966, 378).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 209.