НАСУ́ПЛЕНО. Присл. до насу́плений 2. Андрійко слухав насуплено, уважно (Собко, Звич. життя, 1957, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 209.