НАСТЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., фам.

1. безос. Зійтися, зібратися в одно місце (в якій-небудь кількості). Був великий бенкет у предводителя. Настягалось гостей сила (Мирний, II, 1954, 275); Як де лучиться весілля, чи празник, чи що, то гостей настягається, що й голці не впасти (Свидн., Люборацькі, 1955, 138).

2. Нагромадити, настачити чогось, забезпечити себе чим-небудь з деякими труднощами.— Я одними руками що тут зароблю?… — додала вона журливо. — Ви тут з матір’ю то сим, то тим боком настягаєтесь на зиму… (Мирний, І, 1949, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 208.