НАСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш; мн. насту́плять; док.
1. Ставати ногою, лапою і т. ін. на кого-, що-небудь. Кидаюсь в натовп.. і наступаю комусь на ноги (Коцюб., II, 1955, 418); — Руками розгортайте колоски, не наступайте на стебла (Донч., VI, 1957, 57); Івась устав, хотів іти на місце та наступив на ногу дідові (Мирний, І, 1954, 173); Оріховська під партою наступила Дарці на черевик (Вільде, Повнол. діти, 1960, 206); // рідко. Налягати вагою свого тіла на ногу, лапу і т. ін. В саду на глухій алеї виявляються дві химерні тіні: одна, закутана, наступає на ногу, кульгає, друга, висока, запобігливо придержує під руку, вихиляється… (Вас., II, 1959, 60).
◊ Ведмі́дь на ву́хо наступи́в кому — хто-небудь позбавлений музикального слуху. Терезці стало соромно: адже вона іноді глумилася з Бучка, з його арій, нагадуючи майстрові, що йому на вухо ведмідь наступив (Томч., Готель.., 1960, 153);
Наступа́ти (наступи́ти) на го́рло (на горля́нку) — настирливо вимагати чого-небудь; змушувати до чогось. Славка наступала батькові на горло — кинь торгівлю (Чорн., Пісні.., 1958, 79); Цей несподіваний обшук врятує його від сварки з отим.. чабаном, що просто наступає на горлянку, наче він господар у ковалівському колгоспі (Кучер, Прощай.., 1957, 213); [Варка:]А скільки нам винні? [Демко:] Ну що ж, як винні? На горлянку кожному не наступиш — віддадуть… (Кроп., II, 1958, 186); Наступа́ти (наступи́ти) на мозо́лю (на мозо́ля, на мозо́ль) — торкатися того, що кого-небудь найбільш вражає, хвилює, турбує. [Палажка:] Та що це ти, Іване, такий злючий сьогодні? [Xвенька (регоче):] На мозолю наступили! (Мирний, V, 1955, 216); [Сашко:] Старого Кряжа ти знаєш. Йому на мозоля не наступай (Зар., Антеї, 1962, 253); Наступа́ти (наступи́ти) на па́льці (на хвіст і т. ін.) — кривдити кого-небудь; ущемляти чиїсь інтереси. [Панько:] В життю, як на ярмарку, не можна без того, щоб один одному на пальці не наступив (Фр., IX, 1952, 347); Два зайці вбив [Ярошенко] — і попові на хвіст наступив і хату-читальню для села відвоював (Речм., Весн. грози, 1961, 202); Наступа́ти (наступи́ти) на про́бку (на ко́рок, на ко́рка) — напиватися доп’яну. — Раз наступив на пробку, так нічого дурня корчити (Руд., Остання шабля, 1959, 227); — А ти, Гавриле, коли наступив на корка, то не ліз би, як свиня, на відповідальні збори (Збан., Переджнив’я, 1960, 311); Наступа́ти (наступи́ти) на п’я́ти кому: а) наздоганяючи, переслідуючи, йти дуже близько від когось. — За мною, трохи не наступаючи мені на п’яти, жандар цокає своїми острогами (Мирний, IV, 1955, 370); Австрійські війська з перших же днів [1914 р.] відходили під натиском російських військ, які буквально наступали їм на п’яти (Гжицький, У світ.., 1960, 128); б) наздоганяти когось у чому-небудь. Тепер Радянський Союз щодо рівня промислового виробництва наступає на п’яти наймогутнішій країні капіталізму — Сполученим Штатам Америки (Ком. Укр., 2, 1963, 3); [Соха:] Дайте мені тракторну бригаду — і я кращому трактористу на п’яти наступлю!.. (Корн., II, 1955, 326); Чо́рний віл на но́гу наступи́в кому, заст. — хто-небудь одружився і зазнав усіх неприємностей, зв’язаних з подружнім життям.
2. З боєм рухатися вперед, переслідуючи противника; здійснювати наступ. Фашист тікає, бо Червона Армія наступає (Укр.. присл.., 1955, 417); Полк тоді саме наступав у горах північним берегом Дунаю (Гончар, III, 1959, 306); // на кого — що. Атакувати кого-, що-небудь; нападати на когось, щось з метою захоплення, завоювання. Вся наддніпрянська і наддністрянська контрреволюція наступала на Щорса пліч-о-пліч з білополяками (Довж., І, 1958, 206); На країну Італьянську сильне військо наступило (Л. Укр., І, 1951, 395); // Інтенсивно діяти проти кого-, чого-небудь для досягнення бажаних наслідків. Наступати на рак.
3. перев. недок., на кого — що. Рухаючись вперед, тиснути кого-небудь. Дубовик розлютовано замахнувся на Марину утюгом, але Марина рішуче наступає на нього, Дубовик задкує до порога (Епік, Тв., 1958, 571); Вона.. схопила себе за горло і стала давити, схвильовано сапаючи та наступаючи на Сергія (Тют., Вир, 1964, 157); // Наполегливо вимагати, добиватися чого-небудь, доказувати щось. — Хай і божевільна, хай і патлата, та все не така, як ти, — показала язик Машка. — Яка? Яка я? — наступала Варка (Л. Янов., І, 1959, 249).
4. перен. Наближаючись, насуватися на що-небудь (про неживі предмети, явища природи). Плавні горіли, вогняні гори наступали на них, несли усьому смерть (Коцюб., І, 1955, 364); Раз якось хмара наступила, Схопилась буря і зломила Деревце бідне з корінцем (Гл., Вибр., 1951, 73); // Щільно оточувати, прилягати до чого-небудь. Тайга з усіх боків наступала на скелі й неглибокі ущелини (Донч., II, 1956, 29).
5. Те саме, що настава́ти 1, 2. Надворі, бач. Наступає свято… (Шевч., II, 1963, 184); Тихо в полі, гай темніє, Наступає літній вечір (Л. Укр., IV, 1954, 111); Весна наступала швидко, нестримно, навально (Коз., Сальвія,1959, 199); Серед тиші, яка наступила з приходом Семена, у веселій Ульчиній кімнаті було як на зеленім моріжку (Д. Бедзик, Дніпро.. , 1951, 19); Опісля обіду, коли в камері наступило загальне пожвавлення, розвеселився і пан староста (Збан., Єдина, 1959, 163); // Те саме, що става́тися. Коли це [щось страшне] мало наступити, ніхто не знав, та все лише до того всі ладилися (Кобр., Вибр., 1954, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 206.