НАСТРАХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і НАСТРАШИ́ТИСЯ, шу́ся, ш́ишся, док. Зазнати багато страху, дуже злякатися. — Вітер по-вовчому виє, ні живої душі кругом. А може, то справді вовки? Ось тоді я настрахалася… (Жур., До них іде.., 1952, 6); — Як я настрашилася, ще й досі тремчу, як згадаю ту ніч! (Фр., IV, 1950, 235); Остап мовчить. Він натомився й настрашився (Ю. Янов., II, 1954, 207).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 204.