НАСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш і НАСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАСЛА́ТИ, стелю́, сте́леш і НАСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док,, перех.

1. Розкладати, розміщувати що-небудь на поверхні чогось рівномірним шаром. За 15 днів до опоросу їх [свиноматок] переводять у заздалегідь вимиті, побілені і продезинфіковані окремі станки, на підлозі яких настилають шар сухої соломи (КоЛг. Укр., 1, 1957, 23); Чистила [Мавра] вранці хлів, чесала корів шкребницею, настеляла суху солому (Горд., Дівчина.., 1954, 216); Серед ночі Йванко пообрубував найнижче галуззя, настелив на землю і ліг спати (Казки Буковини.., 1968, 51).

2. Щільно кладучи і закріплюючи що-небудь, робити настил; будувати, споруджувати що-небудь у такий спосіб. Вставляли [будівники] у вікна рами, приганяли двері, робили східці, настилали підлоги… (Коп., Сусіди, 1955, 83); Навколо нас у тайзі кипіла величезна творча робота. Споруджували мости, настилали полотно залізниці (Довж., III, 1960, 122); Дмитро й Шалва по черзі настеляли, знімали й знову мостили на болоті.. дошки, по яких прокочувалися два колеса (Автом., Щастя.., 1959, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 199.