НАСТИ́ГНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до насти́гнути 1. Страх бути настигнутим уже тяг з нього жили (Панч, Гомон. Україна, 1954, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 199.