НАСТАНОВЛЯ́ТИ1, я́ю, я́єш, недок., НАСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. настано́влять; док., перех.
1. розм. Те саме, що наставля́ти11, 3 — 5. — І настановлять же, господи, оцих тарілок з самого краєчку! (Н.-Лев,, IV, 1956, 145); — Вона така рада, така рада мені: настановила мені й пиріжків, і балабушок, пляшку горілки притаскала… (Л. Янов., І, 1959, 85); [Омелько:] Тепера в складчину та покропимо вечорниці. Семене, ти будеш за міхоношу: настановляй бриля (кида у бриль Семенові срібні гроші) (Кроп., І, 1958, 69); Всі курені загукали разом: — Хмельницького! Хмельницького! — Хай буде старшим! — На гетьмана настановляємо! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 257); — Комісію по розподілу кормів уклали. Мене її головою настановили (Мушк., Серце.., 1962, 188); їй було байдуже, що Клима настановили за волосного (Н.-Лев., III, 1956, 351).
2. заст. Установлювати, запроваджувати. — Що ми маємо для мужиків вигоду робити? Настановім собі таке право, що буде вигідне для нас (Март., Тв., 1954, 184); — Закон? — знову викрикує [хтось] зсередини: — то ви [пани] самі настановили такий закон!.. (Мирний, II, 1954, 196).
$ Настановля́ти (настанови́ти) самова́р — те саме, що Наставля́ти (наста́вити) самова́р (див. наставля́ти1). — Ви, тітко, настановите завтра за мене самовар, як я відпрошуся до Марини? — запитала вона (Мирний, III, 1954, 224).
НАСТАНОВЛЯ́ТИ2, я́ю, я́єш, недок.. НАСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. настано́влять; док., перех. Те саме, що наставля́ти2. — Коли ти тут, великий хаджі, я, раб твій, простий мулла, негідний настановляти парафіян і правити службу… (Досв., Гюлле, 1961, 116); [X р а п к о:] Слухайтеся Петра; він старший від вас, на лихе вас не настанове (Мирний, V, 1955, 205); Найбільше журився він за Марусею; і як же він жалів її, як беріг та ховав од погляду людського, аби хоч якомога довше додержати біля себе та настановити до життя (Л. Янов., І, 1959, 309).
Настановля́ти (настанови́ти) на [до́брий) ро́зум — те саме, що Наставля́ти (наста́вити) на [до́брий] ро́зум (див. наставля́ти2). Вони, [дочки] ходили на роботу в колгосп, а мати поралася дома й на добрий розум їх настановляла (Вирган, В розп. літа, 1959, 295).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 198.