НАСТАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., НАСТА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. наста́вляться; док.

1. розм. Звертати свою увагу на кого-, що-небудь з наміром оволодіти ним, захопити його. Ні один із вас не поживиться м’ясом,, на яке наставився лев (Оп., Іду.., 1958, 451); Здалека Струк здавався Василькові як якийсь хижий чорний птах, що наставився на нього (Турч., Зорі.., 1950, 225); // Спрямовувати, скеровувати на кого-, що-небудь очі, погляд. — Чого ти наставився на мене котячими очима? — охолодила його сестра (Козл., Ю. Крук, 1957, 393).

2. перен., розм. Мати намір, збиратися робити що-небудь. При цих словах затріпав о. Альойзій пальцями над правим вухом, бо завважив, що о. Василь наставився йому перечити (Март., Тв., 1954, 167).

3. заст. Утворюватися, з’являтися. Вона розуміла душу свого чоловіка. Він, бідний, журиться сьогодні, як полатати всі діри, що наставилися (Круш., Буденний хліб… 1960, 76).

4. тільки недок. Пас. до наставля́ти¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 197.