НАСЛІ́ДУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до наслі́дувати. Королева відчувала невічну стійкість наслідуваного нею престолу (Ле, Право.., 1957, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 192.