Про УКРЛІТ.ORG

нароком

НАРО́КОМ, присл., розм.

1. Навмисне, з певною метою. — Чи ти вже мене узявсь нароком занапастити..? (Вовчок, І, 1955, 174); Потоків я не заставлю, Ще й нароком так підправлю. Щоб вода з крутих коліс Кипнем рвалася, як біс (Щог., Поезії, 1958, 195).

2. Жартома, жартуючи. Ти, козаче-заволока. Любиш мене ти нароком (Чуб., V, 1874, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 177.

вгору