НАРИСО́ВИЙ, а, е Прикм. до на́рис 2. Помітне місце в післявоєнній прозі займають нарисові твори (Іст. укр. літ., II, 1956, 292); Нарисова література; // Який нагадує або має особливості нарису (у 2 знач.). Вірші цікаві, колоритні, але трохи нарисові (Вітч., 2, 1966, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 171.