Про УКРЛІТ.ORG

нарив

НАРИ́В, у, ч. Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес. Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (Рильський, Поеми, 1957, 258); У викладача румунської мови Мігалаке зробився нарив у горлі, і під час вступних іспитів [в гімназії] його заступив хтось інший (Вільде, Повнол. діти, 1960, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 170.

вгору