НАРА́ДУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Досхочу порадувати. За гріх. За тяжкий, мабуть, гріх великий Не дав мені святий владика Очей нарадувать старих Моїх дитятком!.. (Шевч., II, 1963, 257).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 167.