НАПІ́ЛЬНИЙ, а, е: Напі́льне вікно́ — вікно, розміщене в стіні, до якої примикає піч і піл. В напільне вікно почало видніти (Вас., І, 1959, 124); Ліворуч, коло напільного вікна, стоїть пишне ліжко (Стельмах, II, 1962, 317); Напі́льна стіна́ — стіна в хаті, до якої примикає піч і піл. Смакуючи, жер [вогонь] комору і вже облизував напільну стіну хати (Ле, Ю. Кудря, 1956, 268); Жилий будинок часто розташовували на присадибній ділянці так, щоб він був звернений в бік вулиці глухою, напільною стіною (Жилий буд. колгоспника, 1956, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 151.