НАПІВДИТЯ́ЧИЙ, а, е. Майже дитячий, такий, як у дитини. Вона не гордувала увіходити у всі ще напівдитячі інтереси Юзині (Л. Укр., III, 1952, 647); Вона білява, середнього зросту, з цікавими і ясними очима, з напівдитячою радісною усмішкою (Стельмах, II, 1962. 410).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 145.