НАПРЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПРЯ́СТИ, яду́, яде́ш, док., перех. і без додатка. Прядучи, виготовляти яку-небудь кількість чогось. День у день вона вставала вдосвіта, сідала з наймичками за гребінь прясти, напрядала більше за наймичок (Н.-Лев., III, 1956, 86); Дівчата цілу зиму пряли.., як баби чи матері при каганцях із притугою нужденну сорочку собі напрядали

(Горд., Дівчина.., 1954, 24); Душа убога встала рано, Напряла мало та й лягла Одпочивать собі, небога (Шевч., II, 1963, 410); Є тільки два сувої полотна, які напряла й виткала [Ярина] власними руками (Скл., Святослав, 1959, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 163.