Про УКРЛІТ.ORG

напружуватися

НАПРУ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАПРУ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док.

1. Натягуючись, ставати пружним, тугим. Ухопляться разом із братиком за кінець [крисанчини] і тягнуть, тягнуть, кілько сили. Вітер розвиває біле волоссячко, малі тільця напружуються (Хотк., II, 1966, 325); При сильному жесті [руки] м’язи напружуються, скорочуються, при слабкому — розслаблюються (Осн.. диригув., 1960, 13); Риплять наші щогли… Вітрила напружились білії (Стар., Вибр., 1959, 125); Мускули його [бугая] напружилися і застигли непорушно, виразно вимальовуючись під шкірою (Тют., Вир, 1964, 115).

2. Роблячи що-небудь, докладати великих зусиль, старатися з усіх сил, зосереджувати всю енергію. Горпиниха, .. з усієї сили напружуючись, тягла стражника за собою (Мирний, IV, 1955, 376); Вершомет був певний, що прийде до фінішу першим. Він не дуже напружувався (Трубл., Лахтак, 1953, 69); Решетняк знов напружився, попхав, покотив з товаришами гармату далі (Гончар, Людина.., 1960, 157); Він хотів ще потягнути мотуза, напружився і таки потягнув (Стельмах, І, 1962, 642); В один стрибок кінь перелетів його [струмочок], напружившись, поніс вершника на крутий схил (Тют., Вир, 1964, 188).

3. Нервово збуджуватися, сильно хвилюватися. Раптом я чую ліворуч тупотіння. Я весь напружуюся, роблю два кроки від хати, щоб розлога вишня не заважала бачити вулицю, і жду (Багмут, Записки.., 1961, 70);. Ярина добре розуміла, що розмова має бути дуже важлива, і вся напружилася, як струна (Собко, Стадіон,. 1954, 127); Надійка внутрішньо аж здригнулася, вся напружилась, але навіть і знаку не подала, що вражена тим чи здивована (Коз., Листи.., 1967, 180).

4. Підсилювати свою діяльність, ступінь свого вияву і т. ін. Коли він позирав на Саїда та на техніків одним здоровим оком, воно напружувалося за двоє (Ле, Міжгір’я, 1953, 76); // Ставати неприродним, звучати напружено, з особливим відтінком (про голос). Меланка квапливою, не своєю ходою йшла до корови, щось примовляючи. Голос у неї все напружувався, ось-ось зірветься на сльози (Жур., Вечір.., 1958, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 163.

вгору