НАПРИ́КІНЦІ, присл. У кінці, під кінець. Наприкінці капітан поскаржився Воронцову, що ось цей сержант.. змушував його, капітана, всю дорогу грати на губній гармошці (Гончар, III, 1959, 211); // у знач. прийм., з рад. в. Уживається при позначенні процесу, дії, часу і т. ін., на останньому етапі яких щось відбувається. Наприкінці концерту виступив Лисенків хор, і пішли українські народні пісні (Н.-Лев., III, 1956, 314); Наприкінці XVI століття спалахнуло на Україні селянсько-козацьке повстання проти пансько-шляхетської Польщі (Рильський, III, 1956, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 160.