НАПРАЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. Працюючи, виробляти яку-небудь кількість чогось. — По-сусідськи з такими цесарками [про дівчат] небагато напрацюєш, — говорив Марко. — Будеш крутитися сюди та туди, як бляшаний півень на хаті (Тют., Вир, 1964, 11); // Працювати яку-небудь кількість годин; відпрацьовувати. — Думав у той колектив вступити, що взялися будинки будувати своїми силами. Завод помагає, цеглу дає, дошки. Тільки нікому у нас працювати, .. я сам не напрацюю стільки годин, бо ще й у вечірню школу треба ходити (Хижняк, Невгамовна, 1961, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 160.