НАПЛОДИ́ТИСЯ, пло́диться, док., розм.

1. Народитися, з’явитися на світ у якій-небудь кількості. Чом тісно так в світі, нелюдяно жить? Чи люду замного [забагато] наплодилось нам. Чи більш до життя потребує він сам? (Фр., X, 1954, 178); Родове кубло Шамраїв стало множитися і обживати степовий край віддавна. Шамраїв наплодилося чимало (Тют., Вир, 1964, 414).

2. З’явитися, виникнути у великій кількості. — Достається і писачкам. Наплодилося до ката у вас таких, що пишуть повісті .. і усякі теревені (Кв.-Осн., II, 1956, 249); — В місті наплодилася тьма всяких ворожок і ворожбитів, — невесело говорив Серьожка (Гончар, IV, 1960, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 153.