Про УКРЛІТ.ORG

наплинути

НАПЛИ́НУТИ, не, док.

1. Те саме, що напливти́ (див. наплива́ти 4). Ледве на місяць наплине прозорая хмара. Коло на ній засіяє, мов одсвіт далекий веселки (Л. Укр., І, 1951, 163); Гордій пізнав своє рідне місто. Тисячі спогадів наплинули враз (Гур., Осок. друзі, 1946, 108).

2. Раптово, швидко набігти у великій кількості; нахлинути. Здавалося — в темну камеру наплинуло багато весняної неспокійної води (Вас., Вибр., 1944, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 152.

вгору