НАПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. 1. Пхаючи, накладати яку-небудь кількість чогось. Дівчина напхала повнісіньку піч соломи (Н.-Лев., IV, 1956, 206); Напхали [Сеспель і Гурій] в торбину цибулі, трохи хліба, подалися на станцію (Збан., Сеспель, 1961, 241); Петро схопив Марусю й напхав їй за комір мокрого снігу (Юхвід, Оля, 1959, 97); *0бразно. У машині ми сиділи й лежали один на одному, бо напхали нас туди стільки, що аж мотор стугонів од надмірної ваги (Мур., Бук. повість, 1959, 76); // Пхаючи, наповнювати, набивати що-небудь. Шелест мовчки напихає й закриває чемодан (Коч., ІІ, 1956, 297). — 2. чим. Наповнювати (їжею). Літом день у день напихали [хлопчики] собі животики недозрілими овочами (Фр., IV, 1950, 303); // Надмірно годувати. Не можна напихати корову одним силосом, який обумовлює.. підвищену кислотність (Рад. Укр., 1.1 1965, 1); *Образно. — Ці люди мають перебудувати цілий світ. А ви їх напихаєте песимістичними процесіями, мертвеччиною (Досв., Вибр., 1959, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 144.