НАПАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок.. НАПАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Щільно кладучи, наповнювати що-небудь чимось. Хоча Іванова хата не була багатою, але жінка Анця доклала всіх старань, щоб напакувати чемодан усякою всячиною (Томч., Закарп. опов., 1953, 50); Дід Євмен.. напакував біля переддвір’я люльку їдучою кореневою кришанкою і заходився вибивати огонь з кремінця (Стельмах, Правда.., 1961, 47); *Образно. Ну, та й напакували ж нас у сей вагон, нема де й голкою штрикнути (Л. Укр., III, 1952, 569).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 138.