НАМО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намочи́ти. Місцями гори слизять, неначе губка, намочена в воді (Н.-Лев., II, 1956, 415); Перше, що впало їй в очі в кімнаті тоді, — намочена в ночвах білизна (Головко, II, 1957, 505); Щоб намочене насіння краще висівалось сівалками, ми його перед висівом трохи підсушуємо (Нові спос. вирощ. буряків, 1956, 124).

◊ Мов (як) у во́ду (у воді́) намо́чений — засмучений, зажурений. [Домка:] Що це ти, сьогодні якась, мов у воду намочена? (Крон., III, 1959, 7); Мирон був сердитий сам на себе: цілий тиждень ходив, як у воді намочений (Григ., Вибр., 1959, 250).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 132.