НАМО́РЩУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАМО́РЩИТИСЯ, щуся, щишся, док.

1. Збиратися, вкриватися зморшками (про шкіру обличчя і його частин). Чоло його наморщилось і уста міцно стиснулися (Фр., III, 1950, 404).

2. Морщачись, робити гримасу невдоволення і т. ін. Од сієї він мокрухи скрививсь, наморщивсь (Котл., І, 1952, 94); Хтось вийшов надвір.. — Куди ж його понесло? І хто це? — наморщився гідролог і, позіхаючи, перевернувся на другий бік (Трубл., І, 1955, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 131.