НА́МЕРЗ, у, ч., діал. Іній; паморозь. Він іде — увесь як біль білий: геть намерзом намерз (Сл. Гр.); Лежала [Шура] без берета, коса сповзла їй на груди і взялася сивим намерзом (Гончар, III, 1959, 233); // Бурулька. На оздоблених барвистою керамікою фасадах.. виноград поміж крижаними намерзами, немов справжній, зеленіє (Гончар, II, 1959, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 125.