НАМА́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., НАМАСТИ́ТИ, мащу́, ма́стиш, док., перех. Покривати що-небудь шаром жирної, густої і т. ін. речовини. Набирає [Данило] прозорого тягучого меду, намащує скибку (Коз., Зол. грамота, 1939, 56); // чим. Мазати що-небудь чимось жирним, густим і т. ін. Він.. намащував запалі груди матері тюленячим салом (Ірчан, II, 1959, 94); Одягла [володарка ферм] розкішне модне пальто, хтось аж надто дбайливо намастив її щоки косметикою (Хижняк, Килимок, 1961, 95); Дістав [Валерик] у комірчині лижі, намастив їх мастилом, перевірив кріплення (Збан., Старший брат, 1952, 9).

◊ Нама́щувати (намасти́ти) п’я́ти (п’ятки) са́лом див. са́ло.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 125.