НАЛЕПЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, док. Багато, досхочу поговорити, полепетати. — Нехай наймички не насмілюються з тобою отак балакати.. Прибігла, нагуркала, налепетала, ніби в корчмі (Н.-Лев., І, 1956, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 117.