НАЛА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛА́ДИТИ, джу, диш, док., перех.

1. Те саме, що нала́годжувати 1 — 5. От взялась наладжувати свою кореспонденцію (Л. Укр., V, 1956, 99); Не барився Володя і скоро наладив свій приймач (Трубл., 1, 1955, 223); Розложив [Іван] огонь у печі і наладив миску бульби, щоби пекти її (Фр., І, 1955, 142); Ти б наладив, лірник, струни Та заграв нам хоч одну Пісню весни (Щог., Поезії, 1958, 351); О. Хведор, по своїй удачі, був незугарний наладити мову на тон дуже поважний (Н.-Лев., І, 1956, 137).

2. розм. Намагатися співати правильно мотив; наводити на мотив. Дід знов почав наладжувати козацьку пісню: Як були ми, козаки, на морі (Вовчок, І, 1955, 343); [Панас:] Сидимо отакечки поруч з Лахтійоном, а він все затина пісень, та ніяк не наладить (Кроп., І, 1958, 130).

3. тільки док., перен., розм. Відправити, прогнати кого-небудь. — Комбат сказали, як тільки Ясногорська заявиться на горизонті, знову будуть вимагати її до нас. — А Нюра? — Наладимо геть (Гончар, III, 1959, 329); Серед публіки зареготали. Мабуть, вони сміялися з того хлопця, що я його так швидко наладив від машини (Сміл., Сашко, 1957, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 114.