НАКРА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накра́яти. У мисці лежав накраяний грубими шматками хліб (Скл., Карпати, II, 1954, 388).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 110.