НАКОПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Багато, досхочу покопати. — Накопаємось ми з тобою, як ті колодники, що золото добувають. Але ж тоді ми зможемо все, що заманеться, посадити і посіяти (Стельмах, І, 1962, 145).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 108.