НАКЛА́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накла́сти. Серед образа був намальований амвон, неначе дві перекинуті сковороди, накладені одна на другу (Н.-Лев., III, 1956, 24); У першому ряду йшли лучники з накладеними стрілами (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 443); На дрібних недорозвинених губах густо накладена помада (Вільде, Сестри.., 1958, 278); Городянин, сміючись, везе перекособочену, криво накладену гарбу (Гончар, II, 1959, 366); // накла́дено, безос. присудк. сл. Під стіною накладено мішків (Ю. Янов., II, 1954, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 105.