НА́КИДКА, и, ж., розм. Дія за знач. накида́ти2, наки́нути. Старіші і простіші [батюшки].. були проти накидки плати (Н.-Лев., III, 1956, 166).
НАКИ́ДКА, и, ж.
1. Верхній одяг без рукавів, на зразок плаща. Мокра, спітніла за день спина тепер замерзла: накидку він тільки-но передав Брянському (Гончар, III, 1959, 75); Бабуся побігла по накидку для мами, бо мама була тільки в домашній сукенці (Вільде, Повнол. діти, 1960, 28); Лакеї несли вже оберемками жіночі накидки, мантильї (Полт., Дит. Гоголя, 1954, ЗО).
2. Покривало для подушки, ліжка і т. ін. Надя окинула швидким поглядом стіни, диван з білою накидкою, накрохмалені фіранки і салфеточки (Ткач, Плем’я.., 1961, 190); 3 простих котушкових ниток можна вив’язати скатерть, доріжки, занавіски, накидки на подушки (В’язання.., 1957, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 103.