НАЗУ́БОК, бка, ч. Напилок, яким випилюють зубці, роблять насічку, зазублини і т. ін.

НАЗУБО́К, присл., розм. Дуже добре, грунтовно. Северко.. ходив по сцені спокійний, бо всі "репліки Степана" знав "назубок" (Іщук, Вербівчани, 1961, 421).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 93.