НАЗУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЗУБИ́ТИ, зублю́, зу́биш; мн. назу́блять; док., перех. Робити зубці, зазублини на чому-небудь; покривати насічкою, зарубками щось. Зварювали і натягали [Лаврін із сином] на обіддя коліс шини, назублювали серпи, ремонтували всяку всячину (Іщук, Вербівчани, 1961, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 93.