Про УКРЛІТ.ORG

нажива

НАЖИ́ВА1, и, ж. Те саме, що нажи́вка. Смагляве личко сяяло від щастя. Округлими ставали оченята, Коли хапав наживу окунець Чи лящик хитрий (Рильський, II, 1960, 303).

НАЖИ́ВА2, и, ж. Легке нетрудове збагачення; поступове збирання, нагромаджування, набування матеріальних цінностей, майна, грошей і т. ін. Грабовський викриває реакційність духівництва, показує, як у погоні за наживою та владою воно продавало інтереси народу (Ком. Укр., 8, 1964, 76); Не ради власної наживи Я зодчим виходив краї. Я — син Вітчизни, Я щасливий, Багатий розквітом її (Нагн., Вибр., 1957, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 86.

вгору