НАДЯ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док., із запереч. не. Виразити в достатній мірі подяку. Баби.. просять мене на могорич, бо я їх супроводив аж на ринок. Не можуть мені надякуватися (Март., Тв., 1954, 208); Громський почуває себе куди краще, зовсім не кашляє по ночах і не надякується Парасі за її турботи (Земляк, Гнівний Стратіоп, 1960, 356).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 85.