НАДПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., перех.

1. Писати зверху над раніше написаним. "Доб’єм фашистського звіра!" Доб’єм… Хтось уже доклав до гасла руку, закресливши перше слово і розмашно надписавши зверху: "Добили!" (Гончар, III, 1959, 442).

2. Робити напис на чому-небудь (перев. на зовнішній стороні). Оксана Сергіївна знала її ім’я й прізвище, бо грошові перекази од чоловіка стала надписувати жіноча рука (Ю. Янов., II, 1954, 67); Я завжди власноручно шила і надписувала йому зошити (Ів.. Таємниця, 1959, 157); Іван дістав конверт, вклав туди листа, кілька аркушиків з віршами, заклеїв і надписав адресу (Кол., Терен.., 1959, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 75.