НАДО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДОЇ́ТИ, ою́, о́їш; наказ, сп. наді́й; док., перех. Доячи, одержувати яку-небудь кількість молока. Як зачнуть ото мене випитувати, як я сім тисяч літрів молока надоюю! (Ю. Янов., II, 1954, 205); — Свирид погнав у череду [корів], — одказала Христя. — Чотири глечечки молока надоїла (Мирний, І, 1954, 238).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 75.