НАДО́ЗОЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДОЗО́ЛИТИ, лю, лиш, док., діал. Дошкуляти, набридати. — А що далі, то гірш та гірш надозолює мені те придбане добро (Вовчок, VI, 1956, 294); Однак дуже-таки надозолила Кабарда січовикам (Стор., І, 1957, 346); — Не вередуй мені, мов панська болячка! Як ти вже на-дозолив мені (Стельмах, Хліб.., 1959, 530).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 74.