НАДВЕЧІ́Р’Я, я, с. Час перед вечором; початок вечора. Тихе надвечір’я… Червоним багрянцем відсвічують на шибках останні спалахи призахідного сонця (Мист., 1, 1958, 35); Гірські надвечір’я на мальовничих схилах Ала-Тау завжди лагідні і тихі (Мас., Життя.., 1960, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 63.