НАГРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., розм. Наробити гріхів, провинитися. [Горпина:] І цур йому! Нагрішила повнісіньку хату, хоч зараз іди… та й сповідайся (Н.-Лев., II, 1956, 480); [Орися:] То я маю весь вік покутувати за те, що ви.. нагрішили? (Фр., IX, 1952, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 57.