НАГРІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАГРІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док.

1. Ставати гарячим або теплим. Коли одна половинка ножа нагрівалася, він перевертав його на другу (Мирний, І, 1954, 179); Повітря від близького пожарища нагрівалось, і бійцям ставало тепліше (Гончар, III, 1959, 137); * У порівн. Голос Маланчин ставав теплішим, немов нагрівався од сонця, що тихо сідало перед самою хатою (Коцюб., II, 1955, 38); // розм. Те саме, що зігріва́тися 2. Як їсть, так нагріється, а як робить, так ізмерзне (Номис, 1864, № 10839); Гаїнка пішла швидше, щоб нагрітися (Гр., II, 1963, 438).

2. тільки док,, перен., розм. Зазнати невдачі в чомусь, мати від чогось збитки.

3. тільки недок. Пас. до нагріва́ти 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 57.