НАВРА́ТЛИВИЙ, а, е, розм. Нав’язливий, набридливий. І Мокрієвська чогось неначе одразу покращала, і сам Цап став не такий поганий та навратливий (Н.-Лев., IV, 1956, 337); Не збили з ніг її вітри Люті і навратливі, як горе (Турч., Земле моя.., 1961, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 41.