НАВО́ДИТИ, джу, диш, недок., НАВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. наві́в, навела́, ло́; док., перех.

1. Указувати шлях, приводити когось куди-небудь. Ой ти, Ярославе, І всі Всеславові внуки!.. Стали ви своїми незгодами поганців на Руську землю наводити (Мирний, V, 1955, 273); Нерозумно, що Олекса, замість замести сліди за собою, наводить поліцію просто на хату Завадків (Вільде, Сестри.., 1958, 89); — А ти ж не наведеш на мене десяцьких?.. — з острахом спитав Микола (Н.-Лев., II, 1956, 236).

◊ Наво́дити (навести́) на слід — підказувати напрямок для розкриття таємниці. — До райкому раджу поки що не звертатися, щоб не навести шукачів на слід (Ю. Янов., І, 1954, 200).

2. Націлюючись, спрямовувати щось на кого-, що-небудь. Танки наводили хоботи гармат прямо на автостраду (Гончар, III, 1959, 450); Літні дами наводили лорнети, здалека оглядаючи молодих гвардійців (Кочура, Зол. грамота, 1960, 194); Вийняв я з брички, апарат, .. і тільки нап’явся чорним сукном, аби навести на танцююче коло об’єктив, як серед танцюючих зробивсь якийсь рух, якесь сум’яття (Коцюб., І, 1955, 256); * Образно. Знову сплинув мовчазний місяць, крізь галуззя навів проміння на Настині ворота (Вас., І, 1959, 291).

Наво́дити (навести́) о́ком — подивитися на кого-, що-небудь. Як тілько оком наведу. То й вгадаю, де співака (Греб., І, 1957, 77); Наво́дити (навести́) о́чі (о́ко, по́гляд і т. ін.) на кого-що-пильно стежити за ким-, чим-небудь. Фріци тут є. Не може такого бути, щоб хто-небудь з них не вийшов надвір. Тимко щільніше тулиться до стіни і наводить очі на двері (Тют., Вир, 1964, 495).

◊ Наво́дити (навести́) кри́тику на кого — що — критикувати кого-, що-небудь. [Вакуленко:] А що в ній хорошого? Вчителька, а на рідного батька при людях критику наводить, як малограмотна (Корн., II, 1955, 193); [Писар:] Покажіть вірші, я зараз наведу критику (Сам., II, 1958, 146).

3. Повідомляти, подавати щось (цитати, слова, цифри і т. ін.) для підкріплення своєї думки. В своїх численних працях.. Ленін наводить багатий матеріал, який переконливо показує, що процес формування робітничого класу на Україні відбувався в органічній єдності з формуванням пролетаріату в Росії (Ком. Укр., 4, 1960, 46); Наводив [Давид] цифри, щоб порівняти з довоєнним рівнем та з двадцять першим роком (Головко, II, 1957, 130); Дозволь уривки навести, дозволь мені процитувати сердечні милого слова (Гонч., Вибр., 1959, 355).

4. перен. Спрямовувати, скеровувати кого-небудь на щось. [Одарка:] А люди хіба бачуть [бачать], хіба розбирають, — чи по своїй волі вона те зробила, чи мати на те наводила? (Мирний, V, 1955, 237); Ніщо так не вражало заробітчан, як розповідь бувалого коваля, що простим дохідливим словом розкривав людям очі, наводив на непокору (Горд., II, 1959, 87); Не плачеш ти і не співаєш. Гадаєш, думаєш-гадаєш. Як його вчити, навести На путь святий святого сина (Шевч., II, 1953, 316).

◊ Наво́дити (навести́ на гріх — спонукати кого-небудь на недобрі вчинки; Наво́дити (навести́ на ум (ро́зум) — учити кого-небудь розумно діяти. — Це дяка така матері, що тебе на розум наводила (Мирний, НІ, 1954, 115); — А вже що вигадати і як яке діло до кінця звести, то, Макухо, спитай Ївги: вона тебе на розум наведе і совіт добрий дасть (Кв.-Осн., II, 1956, 254).

5. перен. Наштовхувати, навертати на здогад, думку, розмову і т. ін.; сприяти виникненню у кого-небудь думки, ідеї, мрії і т. ін. Ватя наводила його на яке-небудь натякання про любов (Н.-Лев., IV, 1956, 120); Всякий страйк наводить робітників з величезною силою на думку про соціалізм — про боротьбу всього робітничого класу за своє визволення від гніту капіталу (Ленін, 4, 1948, 283); Ех, на які тільки думки не наведуть розбурхані почуття (Логв., Давні рани, 1961, 19).

6. перен. Викликати якісь почуття (журбу, страх і т. ін.). Він наводив своєю силою й хижістю страх на самих навіть одважних (Коцюб., І, 1955, 438); Журбу наводить На тебе спокій, мучить тишина! (Рильський, II, 1960, 281); Іван Андрійович Душа від щирого серця робив усе, що міг, і не його вина, що своїм незвичайним прізвищем навів пізньої ночі переполох (Рудь, Гомін.., 1959, 109).

7. розм. Народжувати в якій-небудь кількості.

8. розм. Приводити у великій кількості. Громада.. рушила на ведмедів дивитись, що цигани навели в село (Кв.-Осн., II, 1956, 262); Вона прибіжить до мене, ще й наведе повну хату кумів (Н.-Лев., III, 1956, 254).

9. Наносити туш, чорнило, фарбу і т. ін. на поверхню чого-небудь. Щодня садовив [волосний писар] сина за вправи "чистописанія"… Перед цим сам сторінок зо три олівцем списував, а потім змушував хлопця наводити чорнилом (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 176); Прямі лінії рисунка, виконаного олівцем, наводять тушшю за допомогою спеціального пера — рейсфедера (Креол., 1956, 14).

Наво́дити (навести́) брови (рум’я́нець) — нафарбовувати брови (щоки).

◊ Наво́дити (навести́) тінь — наговорювати на кого-небудь, ганьбити, ославляти когось. — Ти діло конфузиш, ти на мене тінь наводиш (Горький, Діло Артам., пе-рокл. за ред. Варкентін, 1950, 130); Противники роззброєння намагаються навести тінь на радянські пропозиції (Ком. Укр., 12, 1959, 55).

10. Приводити що-небудь до певного стану, надавати чомусь певного вигляду, певної якості і т. ін. — Ви ж мою думку знаєте. Треба і в селі культуру наводити (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 202); Вскочила [Христина] в благенькі чоботята і веретеном закружляла по хаті, скрізь наводячи лад (Стельмах, І, 1962, 155); Зібралися старі й молоді і пішли в ті болота порядок навести (Ковінька, Кутя.., 1960, 66); [Марія:] Нехай тільки спробують. Я їм наведу дисципліну (Корн., II, 1955, 183); В одній перукарні, куди Анрі-Жак зайшов, щоб навести красу, перукар запропонував йому свого велосипеда (Ю. Янов., II, 1954, 58).

11. Споруджувати, устатковувати (міст, переправу і т. ін.). Вночі вони наводили міст через річку і пропускали ним частини Червоної Армії (Скл., Орл. крила, 1948, 16); Запаливши смолоскипи, дубіючи в крижаній воді, роти наводили переправу (Гончар, III, 1959, 308).

12. діал: Наколочувати у великій кількості.

НАВО́ДИТИ, во́джу, во́диш, док., розм. Народити в якій-небудь кількості. Вже вона й замужем, .. вже і діточок наводила, а в людей усе вона козир-дівка! (Кв.-Осн., II, 1956, 305); [Відьма (припівує):) Стоїть кутя на покуті, А в запічку діти. Наплодила, наводила. Та нема де діти (Шевч., І, 1951, 365).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 37 - 38.