НАВИ́ВКА, и, ж.

1. Те саме, що навива́ння. Під час навивки дротові надається попереднє натягнення (Наука.., 2, 1955, 10).

2. Предмет, навитий на що-небудь. З рояльного дроту в механічному цеху виготовляють струни — від дискантових до басових, частина яких має навивку двох рядів канителі з найтоншої міді (Наука.., 4, 1961, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 30.